Огляд смартфона без захисту Sony Xperia ZL

 

 Компанія Sony продовжує свою стару добру традицію випускати флагмани в двох варіантах. Достатньо пригадати Sony Ericsson Xperiaarc/arc S, Sony Xperia S/SL, Sony Xperia T/TX.

Ось і для Sony Xperia Z знайшлася пара - смартфон Xperia ZL. У цьому варіанті флагман позбувся водонепроникності, але й став доступнішим за вартістю та дещо зменшився у габаритах (однак, не у товщині).

Характеристика:

Екран: 5’’, 1080x1920 пікс., TFT

ОС: Android 4.1.2

Процесор: Qualcomm Snapdragon S4 Pro APQ8064, 4 ядра

Частота процесора: 1500 МГц 

Відеопроцесор: Adreno 320

Оперативна пам'ять: 2 ГБ

Файлова пам'ять: 16 ГБ

Бездротові інтерфейси: bluetooth 4.0, Wi-Fi 802.11 a/b/g/n, GPS, ГЛОНАСС 3G (HSDPA), NFC, LTE

Тилова камера: 13 Мп

Фронтальна камера: 2 Мп

Акумулятор: 2370 мАг/2330 мАг

Габарити і вага: 69,3 х 131,6 х 9,8 мм, 151 г / 71 х 139 х 7,9 мм, 146 г

Зовнішність

Зовнішність Xperia ZL дуже схожа на Xperia Z, але уважний погляд помітить кілька відмінностей. По-перше, фронтальна камера тут розташована у незвичному місці - внизу праворуч. Якщо користуватися смартфоном у пейзажному режимі, камера виявиться у верхньому правому кутку. Таким чином, набагато зручніше буде розмовляти, наприклад, по скайпу. В будь-якому випадку, саме такою версією простіше за все пояснити вчинок Sony. З іншого боку, у автора, як у праворукого, рука цю камеру як раз перекрыває, тому нововведення явно вимагає звикання. Також нове розташування камери іноді приводить до того, що смартфон береш «догори ногами» - все ж, є звичка орієнтуватися по фронтальній камері, хоча, якщо бути справедливим, необхідно зауважити, що орієнтація за логотипом Sony також не викликає труднощів.

По-друге, при збереженні пропорцій і розмірів екрану, габарити самого телефона зменшились, а значить, стали вже обрамляти екран поля. Це, насправді, чудово: напевно, у Sony Xperia ZL краще співвідношення розмірів екрану і габаритів апарату. Тобто, фронтальна поверхня використовується найбільш ефективно. Як і у старшого брата, тут немає апаратних кнопок (в тому числі, сенсорних), тому панель із віртуальними кнопками все одно охоплює «корисне» місце на екрані, з іншого боку, під час ігор або перегляду фільмів вона зникає.

По-третє, щілина динаміка стала ширшою. Ну, і в-четверте, Xperia ZL отримала цікаве підсвічування у нижній частині фронтальної панелі - таке ненав’язливе «космічне» підсвічування, як два промені від далекої яскравої зірки. Це підсвічування уміє світитися всіма кольорами веселки, і програмне забезпечення телефону дозволяє на власний розсуд налаштувати колір підсвічування на різні події.

А ось зворотна панель телефону зазнала вже значно помітніших змін. Замість скляної поверхні, як у Xperia Z (краї якої, до речі, відчутно «врізалися» в руку, створюючи дискомфорт), тут текстурований софт-тач пластик. Сама панель залишилась незнімною, але для доступу до слотів micro-SIM і micro-SD в нижній частині є невелика кришка.

Гойдалка керування гучністю перемістилась вище круглої кнопки живлення. А крім того, на корпусі з’явилась довгоочікувана кнопка камери.

Порт micro-USB став відкритим - немає необхідності закривати його заглушкою, як у Xperia Z.

Те ж стосується й роз’єму для навушників.

Екран

Ось ми й дожили до того часу, коли роздільна здатність екранів телефонів «доросла» до настільних моніторів і настінних телевізорів. Радіти цьому чи ні - сказати складно. Хто має хороший зір, зблизька, придивившись, можна без окулярів і збільшуваного скла розгледіти окремі пікселі й на айфонівскому Retina, і на HD-екрані діагоналюю 4 дюйми. Тут пікселів уже не видно, тільки на якихось висококонтрастних дугах малого радіусу (приміром, як у цифрі «2» стандартного віджета годинника, але й там, швидше, видно «драбинку», аніж саме окремі пікселі). Однак, більшість тих, хто на прохання, допоміг у визначенні, - як «звичайні люди», так і гіки та журналісти), - не змогли розрізнити пікселі й на HD-екранах. Їх навіть аніскільки не дратував PenTile (схема розташування субпікселів, яка відрізняється від класичної RGB: червоний, зелений, синій) на екранах Super AMOLED від Samsung. І навіщо тоді всім цим людям Full-HD - складно зрозуміти.

Більше того, кольорові характеристики екрану в Sony на цей раз «підкачали». Пригадується, минулорічні смартфони Xperia S і P мали чи не найяскравіші на ринку екрани з високими кутами огляду і хорошою контрастністю. Сьогодні все це кудись пішло: екран доволі тьмяний, контрасту явно не вистачає, хоча під час прямого погляду на дисплей смартфону передача і контрастність хороші. Тобто, виходить, що роздільна здатність, все ж таки, зросла, але це якраз мало кому реально необхідно. А ось інші візуальні характеристики екрану лінійки смартфонів Xperia погіршились.

Ще один неприємний результат зростання роздільної здатності - неадаптовані додатки.

Інтерфейс і програмне забезпечення

Смартфон працює під керуванням операційної системи Android версії 4.1.2. Нарешті в Sony наздогнали решту виробників щодо версії ОС - свіжіша прошивка нині тільки у Nexus.

Інтерфейс, як і раніше, використовується фірмовий, котрий залишився ще від Sony Ericsson: його вирізняє простота і лаконічність разом із високою функціональністю та зручністю.

Особливо цікавим виглядає екран блокування з ефектом жалюзі.

А ось за що багато хто подякує Sony, так це за режим Mass Storage, яким сучасні смартфони зазвичай обділені. Звичайно, для користувачів, які вдома мають комп’ютер під керуванням Windows, немає особливої різниці - працювати за протоколом MTP чи за Mass Storage, однак, користувачі Mac OS X або Linux будуть задоволені. Щоправда, режим «зовнішнього диска» вмикається тільки для карти пам’яті - внутрішня пам’ять телефону в такому разі залишається недоступною.

Подякувати варто й за логічний інтерфейс музичного плеєра. Тільки в телефонах Sony альбоми виконавця відсортовано не за алфавітом (в цьому, здається, немає жодного сенсу), а за хронологією.

Віджет плеєра, до речі, автоматично вмикається і на екрані блокування.

Але і цим плюси сучасної редакції інтерфейсу від Sony не обмежуються. Окрім зручного плеєра, компанія має ще й чи не найкращу серед Android-девайсів фотогалерею.

Тут можна змінювати розміри ескізів звичними щипками, ну, і процес вибору кількох зображень для, наприклад, передачі їх поштою зручніший, аніж у конкурентів.

Клавіатура також достойна всіляких похвал.

Пам’ятаєте, раніше у Sony був агрегатор статусів із соціальних мереж під назвою Timescape?

Тепер замість нього до Вашої уваги запропонували додаток Sociallife. Якщо Вам подобається ідея стежити за діями всіх своїх «друзів» у мережі в одній стрічці - ця програма Вам точно сподобається.

Щоправда, формат відображення стрічки здався аж занадто авангардним.

Ще однією модною тенденцією, реалізованою в Xperia ZL, - міні-додатки. Це щось на кшталт екранних віджетів, за аналогією з тими, що були на Windows 7: калькулятор, замітки і т.ін. Здається, подібні речі на екрані смартфону тільки заважають, але, може, комусь це сподобається. Запускати міні-додатки можна з диспетчера задач.

Ну, і, напевно, найбільш незвичний момент, який аж ніяк не очікувалося побачити на смартфоні: налаштування балансу білого для екрану.

Якщо зображення на екрані Вам здається надто теплим (жовтим) або надто холодним (синюватим) - Ви можете підкрутити це налаштування. Навіть відтінок можна регулювати!

Продуктивність

З чотириядерним процесором Qualcomm Snapdragon S4 Pro APQ8064 і графічним співпроцесором Adreno 320 цьому смартфону під силу абсолютно все. Така потужність, навіть, занадто велика. Багато хто прагне придбати якомога потужніший смартфон немов «за інерцією», пригадуючи свій досвід із персональними комп’ютерами. Але, на відміну від ситуації на ринку ПК, «залізо» мобільних телефонів уже помітно перевищує всі вимоги, поставлені програмним забезпеченням.

Як правило, найбільш вимогливими програмами для «звичайних користувачів» завжди були і залишаються ігри, але не пригадується жодна гра, яка б пригальмовувала навіть на флагманах піврічної давності. Більше того - поки що немає жодних перспектив, щоб вважати, що у найближчому майбутньому таку гру, все ж таки, створять.

Отже, немає нічого незвичного у тому, що на Sony Xperia ZL не гальмує взагалі нічого.

Камера

Камера Xperia ZL правомірно порівнюється з кращими сучасними камерофонами. Втім, незважаючи на той факт, що в телефоні дійсно використовується хороша матриця Exmor RS з підтримкою HDR (та й загалом - майже всі хороші камерофони інших виробників використовують матриці Sony), програмна обробка, все ж таки, хибить. Зображення виходять якимись тьмяними, контрасту явно не вистачає, та й занадто агресивний шумознижувач «убиває» деталі.

Акумулятор

На жаль, час автономної роботи вже давно не визначає сильний бік топових смартфонів на ОС Android. Sony ZL тут не стала винятком.

Так чи інакше, але у звичайному режимі телефон можна «посадити» менше, ніж за добу. Якщо порівнювати цей результат із іншими флагманами, обладнаними дисплеями Full-HD, то виявиться, що Sony виглядає дуже непогано.

Втім, Sony в курсі проблем і навіть робить цілком реальні кроки щодо її вирішення. Зокрема, вигадали режим STAMINA, у якому всі бездротові підключення підлягають суворому контролю. В режимі бездії телефону, коли екран вимкнений, система не дозволяє додаткам створювати нові підключення, при цьому дозволяє довести до кінця сеанси передачі даних, які вже існують.

Щоправда, працює режим дещо непередбачувано - іноді під час його увімкнення нові повідомлення (скажімо, із Facebook) не приходять доти, доки не увімкнеться екран, а іноді все працює як зазвичай. До речі, на власний розсуд деякі додатки можна додати у виняток - щоб STAMINA на них не впливала. З увімкненим режимом STAMINA телефон здатен пропрацювати півтора дні.

До речі, зважаючи на це, було цікаво випробувати зі смартфоном зовнішній акумулятор виробництва Panasonic, що тільки-но почав з’являтися у нас в продажі.

Зовнішній акумулятор кращий за вбудовані батарейки підвищеної ємності тим, що підійде практично для будь-якого апарату і заряджати від нього можна не один гаджет, а всі, які у Вас під рукою (за умови, що вони підтримують напруження зарядки 5 В). Зовнішні акумулятори бувають різні: якісь відрізняються підвищеною ємністю і універсальністю, інші - компактністю. Так ось, Panasonic QE-QL101 якраз серед других.

Виглядає Panasonic QE-QL101 просто і чимось нагадує товсту запальничку.

На одному торці - вхід micro-USB для зарядки самого акумулятора. На другому - вихід USB для зарядки гаджетів. Ну, а на широкій грані - одна кнопка з діодним кольоровим індикатором. Горить зеленим - заряду ще багато, жовтим - приблизно половина, червоним - скоро розрядиться. Коли діод не горить взагалі - значить, апарат вимкнений.

Ємність акумулятора складає лише 2700 мАг, практично як батарея сучасного смартфона-флагмана (далеко не кожного, на жаль), однак, при таких скромних розмірах йому це можна вибачити. Заряджається він 3,5 години від розетки (втім, тут все залежить від того, який блок живлення буде використовуватись, - у комплекті з акумулятором постачається тільки кабель USB-micro-USB) і 7 годин від USB-виходу комп’ютера (котрий, як відомо, віддає ток до 500 мА). Тепер спробуємо розібратися, на що цих 2700 мАг повинно вистачити.

Тестувалася батарейка на двох смартфонах: Samsung Galaxy Note II (ємність акумулятора 3100 мАг) і Sony Xperia ZL (ємність 2370 мАг). Обидва телефони під час зарядки працювали в режимі очікування - екран не горів, але решта функцій (наприклад, прийом пошти, сканування мережі GSM та інше) працювали. Звичайно, якщо телефони заряджалися у вимкненому стані, вони зарядилися б краще, але і красиві графіки заряду ми б тоді не побачили.

Samsung Galaxy Note II був попередньо разряджений до 18% і зарядився від Panasonic QE-QL101 до 75% прилизно за годину. При цьому сам зовнішній акумулятор розрядився повністю. Sony Xperia ZL була попередньо розряджена до 6% і зарядилась до 74%. Причому, у зарядки Samsung Galaxy Note II показник ефективності виявився вищим, аніж у Sony Xperia ZL - це може бути пов’язано з тим, що японець споживає електроенергію більше, ніж кореєць. Ну, і без усіляких графіків, на додачу варто сказати, що акумулятор може заряджати і PS Vita, і планшети (в тому числі, iPad).

Висновки

Незважаючи на деякі мінуси, у Sony все ж таки вийшов відмінний смартфон: стильний, якісно зібраний, зручно розташовується в руці (що при такій діагоналі екрану дійсно є досягненням), із продуктивністю, яка повністю покриває всі можливі завдання. Інша справа, що необхідність екрану Full-HD, як і раніше, під сумнівом. І якось абсолютно не тішить усвідомлення того, що, якби тут був екран HD, а не Full-HD, то при інших рівних можливостях смартфон довше працював би від батарейки. Однак, тренд є тренд, всі флагмани 2013-го року обладнуються екранами Full-HD.

Сама наявність моделі Sony Xperia ZL порадує тих, кому подобається Xperia Z, але не хочеться переплачувати за водонепроникність. Втім, за водонепроникність можна й доплатити, але тут є дилема: з точки зору ергономіки Xperia ZL дійсно зручніший. Але з ним неможна митися у душі.